Абрикос «Ананасний Шалах» — легендарний десертний сорт із Вірменії

Абрикос «Ананасний Шалах» (відомий також як Єреванський та Ананасовий) — стародавній вірменський сорт, справжня класика південних садів. У Вірменії, Грузії та Азербайджані його вирощують у промислових масштабах уже понад століття, а на початку минулого століття він потрапив до Нікітського ботанічного саду й звідти розійшовся по Україні. Його візитівка — нетиповий для абрикоса світло-жовтий (солом'яний) колір і неперевершений десертний смак із яскравими нотками стиглого ананаса. Це сорт для справжніх гурманів.

Плоди та смак

Плоди великі, середньою масою 50–80 г (за доброго догляду окремі плоди сягають 90–100 г), овальні, злегка видовжені, з характерною борозенкою. Шкірка матова, ніжно-жовта, солом'яного відтінку, іноді з ледь помітним блідо-рожевим рум'янцем. М'якуш світло-жовтий, середньої щільності, дуже соковитий і ніжний. Смак солодкий із приємною кислинкою та знаменитим ананасним ароматом — за нього сорт і люблять. Кісточка невелика, чудово відділяється від м'якуша.

Дозрівають плоди у другій половині липня (середній термін). Призначення передусім десертне — плоди ідеальні свіжими. Крім того, зі світлих абрикосів виходять чудові прозорі джеми, дуже смачні компоти й висока якісна курага, яка не темніє так сильно, як у класичних помаранчевих сортів. Абрикос є природним джерелом бета-каротину.

• Знаменитий ананасний смак: солодкий десертний, з ароматом стиглого ананаса — один із найсмачніших абрикосів.
• Рідкісний світло-жовтий колір: солом'яні плоди, які не сплутаєш зі звичайним абрикосом.
• Світла курага: сушка не темніє, виходить красивою й прозорою.

Поради з вирощування

«Ананасний Шалах» — південний сорт, і кілька моментів варто врахувати обов'язково, особливо в умовах Буковини:

• ⚠️ Запилювач потрібен: сорт частково самоплідний — одне дерево дасть лише невеликий урожай. Для стабільного й рясного плодоношення поруч (у межах 30–40 м) обов'язково має рости інший сорт абрикоса того ж строку цвітіння. Це найдієвіший спосіб отримати повний урожай саме цього сорту.
• Підщепа: саджанці щеплені на жерделі (дикий абрикос) — потужна, витривала насіннєва підщепа, що дає міцну кореневу систему, посухостійкість і довголіття дерева. Добре працює на бідніших і сухіших ґрунтах.
• Плодоношення: перші плоди — на 2–3 рік після посадки (спершу поодинокі), повноцінне плодоношення настає з 4–5-го року. Урожайність висока.
• ⚠️ Місце — вирішальне: це найважливіше для абрикоса. Садіть на відкритому сонячному місці, захищеному від холодних вітрів, бажано на невеликому підвищенні. Категорично уникайте низин, де застоюється холодне повітря: абрикос квітне дуже рано, і саме поворотні весняні заморозки, а не зимовий мороз, — головна причина, чому дерево «не родить».
• Зимостійкість — середня: дерево адаптується до клімату України, але в суворі зими й особливо за різких перепадів наприкінці зими квіткові бруньки можуть підмерзати. У молодому віці штамб варто білити й захищати від сонячних опіків і морозобоїн.
• ⚠️ Хвороби — потрібна профілактика: стійкість до хвороб середня, головна загроза — моніліоз (моніліальний опік), від якого абрикос може втратити гілки після вологої весни. Обов'язкові весняні профілактичні обробки фунгіцидами (до й після цвітіння) і проріджування крони для провітрювання.
• Полив: засухостійкість середня; у посуху й під час наливу плодів полив покращує розмір і соковитість. Застою води абрикос не терпить.
• Формування крони: дерево формує розлогу широку крону; щовесни проводять обрізку — стримують висоту, проріджують і освітлюють крону.

Дерево середньоросле (близько 3–4 м), з розлогою широкою кроною, зручною для збору — при посадці лишайте близько 3×3 м між рослинами.