Азійська груша «Чоюро» — та сама «груша зі смаком іриски»

Азійська груша «Чоюро» (Chojuro) — старовинний японський сорт груш наші, відомий ще з кінця ХІХ століття (батьківська пара «Asahi × Kimizukawase»). Серед усіх азійських груш його виділяє унікальний смак: солодка м'якоть із теплими карамельно-ірисковими нотами (butterscotch), яких немає в жодного «родича». Це та сама екзотична «груша-яблуко» — хрустка, соковита, з характерною бронзовою шкіркою.

Плоди та смак

Плоди середнього розміру, масою 130–180 г (при нормуванні зав'язі — до 300 г і більше), округлі або округло-сплющені. Шкірка тонка, але міцна, бронзово-коричнева з сіро-білими крапочками (russet) — саме товста оржавлена шкірка «запечатує» аромат усередині. М'якоть біла, щільна, хрустка, соковита й дуже ароматна, з тією самою фірмовою карамельно-ірисковою солодкістю.

Знімальна стиглість настає наприкінці серпня — у вересні (середній термін). Головна практична перевага — чудова лежкість: у холодильнику плоди зберігаються 4–5 місяців, майже до кінця зими, не втрачаючи смаку. Смачні свіжими, підходять для салатів і легкої кулінарії. Плоди є природним джерелом вітаміну С.

• Унікальний смак: солодка м'якоть з карамельно-ірисковими нотами — один із найсмачніших азійських сортів.
• Довге зберігання: лежить 4–5 місяців у холоді — насолода грушами взимку.
• Дуже врожайний: рясно плодоносить щороку, схильний навіть до перевантаження зав'яззю.
• Здоров'я саду: стійкий до парші та хвороб, невибагливий у догляді.

Поради з вирощування

«Чоюро» — витривала й невибаглива груша, та кілька моментів варто врахувати, щоб урожай тішив:

• Запилення: сорт частково самоплідний — сам зав'язує лише невеликий урожай. Для повноцінного плодоношення поруч потрібен запилювач іншого сорту того ж строку цвітіння: інша азійська груша («Хосуї», «Шинсейкі», «Секуї») або рання європейська («Вільямс»). Пара сортів — запорука щедрого врожаю.
• Підщепа й розмір дерева: щеплена на сіянець груші (сильноросла підщепа) — дерево довговічне й витривале. Крона розлога, густа, середньої сили росту; доросле дерево тримають на висоті близько 3–4 м формуванням. Плодоношення настає на 2–3-й рік після посадки.
• Проріджування зав'язі: сорт схильний перевантажуватися врожаєм — щоб гілки не ламалися, а плоди були більшими й солодшими, зайву зав'язь у врожайні роки прибирають.
• Сонце й місце: садіть на відкритому сонячному місці з добре дренованим ґрунтом; застою води груша не любить.
• Полив: у перший рік після посадки поливайте регулярно, згодом — помірно; у спеку під час наливу плодів полив покращує їх розмір і соковитість.
• Зимостійкість: сорт високоморозостійкий, добре переносить українські зими. Молоді саджанці в перші зими варто підгортати й мульчувати приштамбове коло.
• Формування крони: обрізку роблять щороку — санітарну й формуючу; регулярне проріджування густої крони тримає її провітрюваною та підвищує якість плодів. Сорт стійкий до парші.

Схема посадки — приблизно 3×3 м. Оскільки для доброго врожаю бажаний запилювач, плануйте пару азійських груш різних сортів.