Сливово-вишневий гібрид «Мейнор» — залізна зимостійкість і незвичайний смак вишнесливи

Сливово-вишневий гібрид «Мейнор» (Manor), який ще називають вишнеслива або «чам» (chum), — результат схрещування піщаної вишні (Prunus besseyi) та японської сливи (P. salicina). Сорт виведено на канадській дослідній станції Morden (Манітоба) ще 1945 року — саме з розрахунку на найсуворіший клімат. Головна його перевага, за яку його цінують садівники, — виняткова зимостійкість: за витривалістю до морозів вишнеслива перевершує більшість звичайних кісточкових культур. Це рослина для тих, хто хоче надійний урожай навіть там, де слива й черешня вимерзають.

Плоди та смак

Плоди округлі, дрібні-середні — близько 2,5–3 см у діаметрі (для вишнесливи це помітно більше за звичайну вишню, але дрібніше за сливу). Шкірка тонка, ніжна, темно-фіолетова, майже чорна при повному дозріванні. М'якоть темно-червона, соковита й ароматна, кісточка відділяється майже вільно. Смак яскравий і незвичайний — кисло-солодкий, у ньому впізнаються нотки і вишні, і сливи, з легкою приємною терпкістю (вона майже зникає, коли плід дозріває до майже чорного).

Дозрівають плоди наприкінці липня — на початку серпня (середній термін). Призначення універсальне: свіжими, а особливо гарні у переробці — вишнеслива дає чудові варення, джеми, компоти й навіть домашнє вино. Плоди привабливі на вигляд і добре переносять транспортування.

• Рекордна зимостійкість: витримує найсуворіші зими (зона 2) — надійніша за сливу й черешню.
• Незвичайний смак: гармонійне поєднання вишні та сливи, якого немає в жодної з «батьківських» культур.
• Рання й щедра віддача: починає плодоносити молодим, дуже врожайний.
• Декоративність: рясне ніжне цвітіння навесні прикрашає ділянку.

Поради з вирощування

Вишнеслива невибаглива й витривала, але один момент вирішує все — запилення. Прочитайте уважно, інакше можна лишитися без урожаю:

• Обов'язково потрібен запилювач (важливо!): «Мейнор» самобезплідний — сам собою плодів не зав'яже, хоч би як рясно цвів. Поруч потрібна інша рослина того ж строку цвітіння. Найкращі запилювачі — інший сливово-вишневий гібрид («Опата», «Сапалта», «Компас», «Сапа», «Конвой») або піщана вишня (Prunus besseyi). Зверніть увагу: звичайна європейська слива й аличеві гібриди вишнесливу НЕ запилюють — потрібен саме інший «чам» або піщана вишня. Тож плануйте щонайменше дві різні рослини поруч.
• Форма й розмір: рослина слаборосла, росте радше як розлогий кущ або невисоке деревце (2,5–3,5 м на цій підщепі), з розлогою, злегка пониклою кроною. Компактна — добре підходить для невеликих ділянок.
• Підщепа (алича): саджанець щеплений на аличу — витривалу, невибагливу до ґрунту й морозостійку підщепу. Вступає в плодоношення рано, вже на 2–3-й рік після посадки.
• Сонце й місце: садіть на відкритому сонячному місці. Рослина невибаглива до ґрунтів, але не любить застою води — уникайте ділянок, що надовго затоплюються навесні.
• Полив: добре переносить посуху; полив бажаний у тривалу спеку й під час наливу плодів.
• Зимостійкість: це головний козир сорту — вкриття не потребує навіть у суворі зими. Завдяки походженню від піщаної вишні витримує екстремальні морози.
• Обрізка: замолоду формуйте розріджену крону, щоб світло рівномірно доходило всередину — так плоди дозрівають дружніше. Стійкість до хвороб висока, але санітарна обрізка й прибирання опалого листя не завадять.

Схема посадки — приблизно 3×3 м. Обов'язково садіть поряд запилювач (інший сорт вишнесливи або піщану вишню) — без нього дерево цвістиме, але не плодоноситиме.