Диплоїдна слива «Октобер Сан» — один із найсмачніших пізніх десертних сортів

Диплоїдна слива «Октобер Сан» (October Sun) — пізній сорт японської сливи каліфорнійської селекції (Agri Sun, Селма). Сама назва — «жовтневе сонце» — натякає на головну особливість: це один із найпізніших сортів, що дозріває тоді, коли сливовий сезон уже майже завершився. І при цьому «Октобер Сан» вважають одним із найкращих десертних пізніх сортів — його соковитість і солодкість для такого пізнього строку справді виняткові.

Плоди та смак

Плоди великі, масою 70–90 г, продовгувато-округлі, з ошатною жовто-рожевою шкіркою (рожево-помаранчевий рум'янець на жовтому тлі). М'якоть жовта, ніжна, соковита й дуже солодка, з дуже низькою кислотністю — м'який, гармонійний десертний смак. Кісточка невелика й легко відділяється (freestone).

Дозрівають плоди дуже пізно — наприкінці вересня — на початку жовтня, одними з останніх у сезоні. Ще одна цінна перевага — лежкість: після зривання плоди зберігаються 30–40 днів, добре переносять транспортування й тримають товарний вигляд. Найкращі свіжими, підходять і для заготовок.

• Дуже пізній: свіжа десертна слива у жовтні, коли інші вже відійшли.
• Виняткова солодкість: один із найсмачніших пізніх сортів, майже без кислоти.
• Ніжна жовта м'якоть, freestone: соковита, кісточка легко відділяється.
• Лежкий і транспортабельний: зберігається 30–40 днів після зривання.

Поради з вирощування

«Октобер Сан» — сорт для теплого сонячного саду. Оскільки він дуже пізній, місце й запилення тут особливо важливі:

• Обов'язково потрібен запилювач: сорт самобезплідний — сам собою плодів майже не зав'яже. Поруч потрібна інша диплоїдна (японська) слива того ж строку цвітіння. Добре підходять наша «Санта Роза» чи «Бургундія» (обидві — універсальні запилювачі), а також диплоїдна слива «Анжеліно», «Байрон Голд», «Фрідом». Європейська (домашня) слива для запилення не годиться. Тож плануйте щонайменше два дерева.
• Тепле місце й довгий сезон (важливо!): сорт дуже пізній, тому садіть його на найтеплішому, максимально сонячному й захищеному місці — плодам потрібен довгий теплий сезон, щоб повністю визріти до осіннього похолодання. У прохолодніших регіонах і на відкритих продувних ділянках урожай може не встигати визрівати — це варто врахувати одразу.
• Підщепа (алича): саджанець щеплений на аличу — витривалу, невибагливу до ґрунту підщепу. Дерево середньоросле (3–4 м), прямостояче, дуже врожайне; у плодоношення вступає з 3-го року після посадки.
• Зимостійкість: заявлена як добра, але, як усі японські сливи, сорт теплолюбний. Молоді дерева перші зими варто підстраховувати (мульча, укриття штамбу); уникайте низин, де застоюється холодне повітря.
• Ґрунт і полив: добре дренований ґрунт без застою води; під час наливу плодів рівномірний полив покращує їх розмір.
• Догляд: щовесни формуйте розріджену, провітрювану крону; не забувайте про профілактичні весняні обробки (сорт буває чутливим до дірчастої плямистості) та проріджування рясної зав'язі.

Дерево середньоросле (3–4 м) — рекомендована схема посадки 3×3 м. Не забудьте про сусіда-запилювача поруч (ідеально — «Санта Роза», «Бургундія» чи «Анжеліно»).