Диплоїдна слива «Анжеліно» — велика пізня слива, що лежить усю зиму

Диплоїдна слива «Анжеліно» (Angeleno) — один із найкращих у світі великоплідних пізніх сортів, виведений у Каліфорнії (США). «Диплоїдна» означає, що це японська слива (Prunus salicina) — та сама група великих соковитих слив, до якої належать Санта Роза й Блек Амбер. Головна суперсила «Анжеліно», за яку його цінують садівники й фермери всього світу, — феноменальна лежкість: плоди зберігаються 4–5 місяців і дають вам свіжу сливу з жовтня аж до березня, коли інших фруктів у саду давно немає.

Плоди та смак

Плоди великі, масою близько 100–130 г, широкоовальні (округлі, злегка сплюснуті), з темно-фіолетовою, майже чорною щільною шкіркою. М'якоть жовта, бурштинова, дуже щільна й приємно хрустка, соковита, з тонким рожевим рум'янцем біля шкірки. Смак солодкий, збалансований, з легкою приємною кислинкою — і що довше плід лежить, то смачнішим стає. Кісточка невелика.

Дозрівають плоди дуже пізно — наприкінці вересня — у жовтні, одними з останніх у сезоні. «Анжеліно» — ідеальна слива для зберігання й переробки: у компоті плоди залишаються пружними й не розтріскуються, а ще з них виходять чудові сухофрукти (чорнослив), варення й заморозка. Взимку це цінне джерело вітамінів, коли свіжих фруктів обмаль.

• Рекордна лежкість: зберігається 4–5 місяців (жовтень–березень) без втрати смаку — рідкість серед слив.
• Великоплідність: один із найбільших сортів сливи, гарний товарний вигляд.
• Щільна хрустка м'якоть: добре транспортується, не розтріскується в компоті.
• Дуже пізній: свіжа слива тоді, коли інші сорти вже відійшли.

Поради з вирощування

«Анжеліно» — сорт для теплого сонячного саду й уважного господаря. Кілька моментів варто врахувати одразу:

• Обов'язково потрібен запилювач: сорт самобезплідний — сам собою плодів майже не зав'яже. Ключова умова: запилювач має цвісти одночасно (середній строк цвітіння), а не збігатися за строком дозрівання. Добре підходять «Блек Амбер», «Мандрівниця», «Озарк Прем'єр», Санта Роза, а також одночасно квітучі сорти аличі. Тож плануйте щонайменше два дерева поруч.
• Підщепа (алича): саджанець щеплений на аличу — витривалу, невибагливу до ґрунту й морозостійку підщепу. Дерево сильноросле, з потужною широкопірамідальною кроною середньої густоти; у плодоношення вступає з 3-го року після посадки, родить рясно й щороку.
• Сонце і тепло: садіть на найтеплішому, відкритому сонячному місці. Оскільки сорт дуже пізній, тепле сонячне місце критично важливе — плодам треба встигнути набрати солодкість до осіннього похолодання.
• Ґрунт і полив: потрібен добре дренований ґрунт без застою води. Сорт посухостійкий, але під час наливу плодів рівномірний полив помітно покращує їх розмір.
• Зимостійкість: морозостійкість середня. Особлива увага — поворотні весняні заморозки: сорт до них чутливий, тому не садіть у низині, куди стікає холодне повітря. Молоді дерева перші зими варто підстраховувати (мульча, укриття штамбу).
• Формування й нормування: при рясній зав'язі проріджуйте плоди — так вони набирають більший розмір. Щовесни формуйте розріджену крону для доброго освітлення; стійкість до хвороб середня, тож не забувайте про профілактичні обробки.

Дерево сильноросле (3–4 м) — рекомендована схема посадки 3×3 м. Не забудьте про сусіда-запилювача поруч (наприклад, «Блек Амбер»).